Самостійна подорож до Чорногорії. Частина 1: Як дістатися

В Україні дали старт масштабній модернізації залізничної транспортної інфраструктури
24.02.2018
Топ-5 страв і продуктів, які здивують вас в Європі
05.03.2018

Ось і настала довгоочікувана весна. Принаймні календарна. Багато хто вже задумується над майбутнім відпочинком та відпустками. Чорногорія, як і інші балканські країни, щорічно стає справжньою туристичною меккою для українців. І це не дивно, адже тут їх зустрічає тепле море, дивовижні краєвиди, пристойний сервіс і прийнятні ціни.

Для нас звично обирати пакетні пропозиції для поїздки в Чорногорію. Не всі відчувають в собі достатньо авантюризму, аби подорожувати самостійно. Декому легше прийти до туристичного агента і оформити поїздку без зайвих клопотів. Проте подорож, організована власними силами, може бути не тільки цікавішою та оригінальнішою, а й значно дешевшою. При цьому ви самі вирішуватимете, в яких умовах жити та які розваги обирати.

Тому сьогодні ми поговоримо про те, як найкраще організувати для себе та своєї родини тур або ж просто пляжний відпочинок у Чорногорії.

Як дістатися до Чорногорії.

Тут є безліч варіантів. По-перше, можна звернутися до тих таки туристичних операторів, які окрім пакетних турів пропонують чартерні автобусні та авіарейси до Чорногорії з різних українських міст. Проте тут ви можете бути дещо обмеженими у виборі цінових пропозицій і дат виїзду або вильоту.

Можна шукати інші шляхи, які дадуть вам можливість самостійно обирати дати, ціни та спеціальні пропозиції. Найпопулярніший в Європі спосіб дістатися чорногорських берегів Адріатичного моря або лазурової Которської затоки – це авіапереліт.

Розпочнемо з того, що в країні є два аеропорти – в містах Тиват і Подгориця. Якщо в Тиват зазвичай літають саме чартери українських туристичних операторів, то до столиці Чорногорії – Подгориці – можна дістатися за допомогою лоукост перевізників. Щоправда прямих рейсів з України наразі немає, але з відносно недалеких Варшави, Катовіце та Будапешта можна дістатися до Подгориці лоукост перевізником Wizz Air. Ми вже розглядали, як дешево дістатися ЄС, навіть якщо ви знаходитесь у віддалених регіонах. При цьому окремо можна говорити саме про Будапешт, адже рейси до Подгориці звідси здійснюються регулярно, тоді як із зазначених польських аеропортів до столиці Чорногорії можна літати лише в літній сезон.

Разом з тим, зазначимо, що з Будапешта спостерігаються найдешевші ціни на балканський напрямок, зокрема, й до Подгориці, які стартують від 9,99 євро.

Підказка: Дешево дістатися Будапешта можна тим таки перевізником Wizz Air з Києва – але таки доведеться добре пошукати вигідну пропозицію. Дешевший варіант виглядає так: з Ужгорода переїхати до словацького міста Кошице, а звідти – до Будапешта. Перевізник Leo Express здійснює рейси з Ужгорода до Кошице двічі на добу зі ціною від 7,9 євро. Кошице і Будапешт з’єднують рейси компанії FlixBus, що відправляються один раз на день у четвер, п’ятницю, суботу та неділю. Купити квитки, а також переглянути актуальні тарифи та графік можна на сайтах відповідних компаній.

Пам’ятайте, що ви можете комбінувати зазначені варіанти. Ми зауважили, що за відповідних умов може бути вигідно до Будапешта доїхати саме наземним транспортом, а повернутися – авіаційним, прилетівши на Київ.

Особливості аеропорту Тиват.

Приземляючись в Тиваті, ви переживете непересічний досвід. По-перше, перед вашими очима постане непересічна краса: неймовірні гори різних форм і кольорів, химерні скелі, затоки із блакитною водою і відкрите синє море. Літак сідатиме за декілька метрів від берега Которської затоки.

Аеропорт міста Тиват дуже компактний і, так би мовити, домашній. Не заблукаєте. Разом з тим, не розраховуйте отримати тут додаткові послуги – Duty Free тут швидше нагадує МАФ, заклади харчування не завжди відкриті для туристів. Але аеропорт розвивається, і тут відкривається дедалі більше магазинів та кав’ярень. Тут також є відділення банку, медпункт, туалети.

Особливості аеропорту Подгориця.

Аеропорт фактично знаходиться в межах міста Голубовці, за 11 км на південь від центру міста Подгориця, на Зетській рівнині. Летовище відоме також як Аеропорт Голубовці.

Аеропорт складається з двох терміналів: старого, досить невеличкого за розміром і нового – площею 5500 м². Ймовірно, що ви прилітатимете саме в новий термінал, адже він має вісім відправних та два в’їзні гейти і може обслуговувати до 1 мільйону пасажирів щороку.

Умови перетину кордону Чорногорії.

Україна має з Чорногорією безвізовий режим. З туристичною метою ви можете перебувати в країні до 90 днів. Паспортний, митний, санітарний та ветеринарний контроль на кордоні Чорногорії проходить без особливостей. На територію Чорногорії дозволяється вільне ввезення особистих речей і ліків для власного користування.

Для особистого користування ви можете ввезти 2 літри вина, 1 л міцних алкогольних напоїв, до 200 цигарок, 50 сигар, 250 грамів тютюну, парфуми до 50 грамів або 1 туалетна вода до 250 мл.

Законодавством Чорногорії передбачено можливість без декларування фізично ввезти в Чорногорію, як і вивезти з Чорногорії готівкою 10 000 євро або еквівалент суми іншою валютою. Платіжні картки та інші схожі засоби оплати мають бути задекларовані у митному органі під час в‘їзду з/виїзду до Чорногорії.

Професійне та технічне обладнання в обов’язковому порядку повинно бути задеклароване на кордоні.

Вичерпну інформацію щодо правил переміщення товарів через митний кордон Чорногорії можна знайти на цьому сайті, але лише чорногорською мовою.

Важливо! На сайті Почесного Консульства Чорногорії в Україні розміщена інформація про те, що іноземці повинні пройти процедуру реєстрації впродовж 24 годин після прибуття в країну. Реєстрація місця проживання іноземця відбувається у встановленому порядку. Іноземний громадянин повинен придбати в найближчому книжковому магазині картку для реєстрації місця проживання іноземців (білу картку) та звернутись до Управління поліції у справах іноземців (Відділ прикордонної поліції). Після реєстрації місця перебування іноземець отримує заповнену картку яка служить доказом того, що він зареєстрований за певною адресою. Якщо місце проживання іноземцю надає компанія, підприємство або інша особа, тобто особа, що надає житло іноземному громадянину (готель, апартаменти або приватне житло), то протягом 12 годин з моменту поселення іноземця відповідна особа зобов’язана зареєструвати іноземного громадянина у відділі поліції, а після від’їзду ─ зняти іноземця з реєстрації за даною адресою. Детальніше читайте на сайті Консульства.

Як дістатися з аеропорту до місця проживання.

За 100 метрів від виходу з Аеропорту Тиват проходить Адріатичне шосе (Jadranska magistrala), де на вимогу зупиняються автобуси до Тивата, Котора, Будви, Петровацу тощо. Обладнаних зупинок поблизу аеропорту немає. Найближча автостанція знаходиться відповідно у місті Тиват, вона розташована за 1,5 км від летовища.  Звідси відправляються автобуси майже в будь-який куточок країни. Також свої послуги пропонують служби таксі.

З аеропорту Подгориці (Голубовці) найкраще дістатися до автовокзалу на автобусі, шаттлі або таксі до столичного автовокзалу, і вже звідти відправитися До речі, з цього вокзалу зручно відправлятися не лише на узбережжя, а й у гірські райони, які славляться комфортабельними зимовими курортами, якісними лижними трасами і дивовижними національними парками. Переглянути розклад, ціни та придбати квиток можна на місцевому сайті.

В Аеропорті також можна взяти в оренду авто, аби самостійно пересуватися країною.

Лірика і практика доїзду від аеропорту Тиват до міста Херцег-Новий.

Зверніть увагу! Один з найцікавіших маршрутів Чорногорії – це дорога з аеропорту Тиват до містечка Херцег-Новий, що знаходиться біля гирла Которської затоки. Щоправда історія, про яку йтиметься далі, відбулась декілька років тому, а відтак, вказані у ній ціни можуть не відповідати сьогоднішній дійсності. Уточнюйте актуальні ціни особливо на послуги таксі попередньо у операторів або на офіційних сайтах.

Коли ми вийшли з приміщення аеропорту, на подвір’ї вже перебував з десяток таксистів, що пропонували свої послуги. Турфірма, у якої ми купували авіаквиток, не забезпечувала нас наземним транспортом. Можна було замовити трансфер у сторонньої, вже чорногорської, фірми або власників котеджу, в якому ми замовили номер, але він видався нам трохи задорогим.

Точніше, ми дізнались, що дешевші способи дістатись місця призначення, точно існують. До того ж нам кортіло розпочати справжню цікаву подорож з пригодами.

Тут ми також побачили україномовних працівників зазначеної турфірми, які припрошували пакетних туристів на автобуси, що мали довезти їх до готелів. З цими ж людьми, ми мали право зв’язатися, аби уточнити час відльоту, замовити якусь екскурсію тощо. Ми вирішили підійти до одного з них і порадитись.

– Доброго дня! Тіват? Будва? – радісно виголосив він.
– Доброго дня. Ні… Ви не підкажете, як нам краще дістатися до Херцег-Нового?

Зневажливо пирхнувши, молодик махнув на нас рукою, відвернувся і відійшов на декілька кроків зустрічати інших щасливих туристів. Ми були йому не цікаві. Він не подумав, що міг би нам допомогти всього лише порадою – нам більше не потрібно було.

Ну, ми не дуже сумували з того приводу. На той момент, прочитавши багато відгуків від інших туристів, ми знали, що існує як мінімум три бюджетних способи дістатися з аеропорту Тиват до необхідного міста. Перший і найдешевший – вийти до траси, знаходиться біля аеропорту і перейтися вздовж неї близько двох кілометрів в сторону Тивата до автобусної зупинки (деякі туристи стверджують, що до зупинки можна не йти, а спіймати транспорт просто на трасі, щоправда не факт, що кожен водій зупиниться). Автобус до необхідного міста може прийти швидко, а, можливо, доведеться зачекати годину-дві.

Другий і найдорожчий – взяти таксі. Та цей спосіб не підходив нам повністю. Справа в тому, що шлях від аеропорту до Херцег-Нового пролягає через Которську затоку. Тобто ваш транспорт повинен доїхати до пристані, переправитися поромом на інший берег, заплативши за це певні кошти, і звідти поїхати далі. Тому водії беруть гроші не лише за пересування дорогою, а й за переправлення машини поромом, до того ж в дві сторони. Поїздка таким чином стає значно дорожчою. Для пішохода таке переправлення коштує в декілька разів дешевше, та й платити треба, відповідно тільки за одну сторону.

Звідси випливає третій, комбінований, найприйнятніший варіант: доїхати на таксі до порому, переправитись пішки, а на тому березі знову сісти на таксі або на автобус.

От якраз цей варіант ми і вирішили спробувати. Тому підійшли до одного з таксистів і спитали, скільки буде коштувати доїхати до порому. Якщо комусь це стане в нагоді, то такою собі українсько-чорногорською говіркою питання звучало: «Кілько кошта до траєкта?» Як тільки ми хотіли додати, що на потрібно дістатися до траєкта, себто порому, в місті Лепетане (адже саме там пороми очікують на своїх пасажирів, аби довезти їх на протилежний бік – в місто Каменарі), як виявилося, що таксист все зрозумів і, не даючи нам договорити, назвав ціну – 10 євро.

Це була прийнятна сума з огляду на вичитану раніше інформацію. Ми погодились. І здоровенний чорногорський таксист радісно підхопив наш чемодан і попхав його до свого новенького мерседесу.

Дорогою він розповів нам, що також возить туристів по різних екскурсійних місцях, варто лише йому подзвонити і домовитись. Також запропонував зателефонувати другові на тому березі, аби він докинув нас від Каменарі до Херцег-Нового. Це б коштувало нам ще 15 євро. Але ми відмовились, адже хотіли далі їхати автобусом.

Чоловік довіз нас до порому, витягнув чемодан і побажав гарного відпочинку. Чорногорська, як і мови інших південних слов’ян – мешканців Балканського півострову – дуже близька до української, тому порозумітися з представниками цього народу напрочуд легко. Більшість мешканців також вільно розмовляють англійською.

Як зайти на паром, ми не знали. Але трохи роздивившись навкруги, побачили просто біля суден касу. Ми чесно стали в чергу, аби купити квиток (він коштував 1 євро на людину). Аж раптом два працівники порому підбігли до нас, тараторячи щось чорногорською. Контекст їх слів був приблизно таким: «Чого ви там стали, біля тої каси? Бігом на борт! Вже зараз відправлятися будемо!»

Потім вони провели нас до порому і показали рукою проходити далі і ставати біля бортика. Про всяк випадок я все ж тримала напоготові декілька євро. Щоправда, вони так і не знадобилися. Разом з тим, емоцій від цієї короткої переправи ми отримали на значно більшу суму. Вітер доносить ледь відчутні бризки, навколо – мальовничі гори, які, пропустивши вглиб континенту море, утворили справжній фйорд, по обидва боки затоки – рибальські селища, а вдалині видніється острів й церква Богородиці на Рифі, які ми так мріяли побачити.

Коли ми спустились на берег, почали шукати автобусну зупинку. До нас одразу підбіг таксист і запропонував довезти нас до Херцег-Нового за 10 євро. Не подумайте, що пан таксист, який віз нас з аеропорту, хотів надурити туристів, запропонувавши ціну 15 євро на іншому березі. Пізніше ми зрозуміли, що то їх корпоративна етика чи то пак негласне правило: «Я даю тобі клієнтів, але можу претендувати на 5 євро з поїздки, тому одразу додаю їх до звичайної ціни проїзду».

Ми ввічливо відмовили таксисту і спитали, де тут автобусна зупинка. Не сподіваючись особливо, що він відповість (йому ми мали бути ще менше цікавими, ніж нашому землякові з аеропорту), ми вже виглядали інших людей, у яких би можна було поцікавитися. На наш подив він закивав головою і провів нас прямісінько до зупинки, розповідаючи дорогою, що автобуси приїжджають приблизно раз на півгодини і щоб ми сідали в той, що йде до міста Іхало.

Отож, якщо вам не трапиться цей милий чоловік, знайте, що автобусна зупинка знаходиться праворуч (якщо стоїте спиною до міста Лепетане, з якого відправлявся ваш водний транспорт) метрів за двадцять від пристані. На той час там була біла будівелька, обклеєна рекламою, а на асфальті жовтою фарбою написано слово «Stop».

Автобус прибув досить швидко. Ми зайшли і купили у кондуктора квиточки до Херцег-Нові. Автобус був новим і комфортабельним, а от квитки видавала дивацька металева машинка з позаминулого століття з декількома ручками і багатьма кнопочками, які вправно і зі знанням справи натискав пан кондуктор.

Квитки обійшлися нам на двох близько 3 євро. Так, за 13 євро на двох ми дісталися з аеропорту Тиват до Херцег-Нові. Порівняно з 60-80, які можна було заплатити за звичайний трансфер, це більш ніж вигідно. До того ж відстань була подолана досить таки значна. Та на додачу ми ще отримали купу позитивних емоцій.

Де виходити, ми, звичайно точно не знали, орієнтувалися на фортецю Херцег-Нові – вийшли біля неї. Хоча, якби ми вийшли в наступному містечку – Іхало, теж не помилилися б. Адже відстані між цими містами немає фактично не існує: одне перетікає в інше.

Мешканці Чорногорії – люди чуйні, принаймні нам такі траплялись. Тому сміливо розпитуйте перехожих, як і куди вам іти, аби дістатися до необхідного місця.

Слідкуйте за оновленнями сайту GoGala’s! Незабаром поговоримо про житло в Чорногорії, міста, харчування, екскурсії та різні дрібнички, які необхідно знати, якщо ви бажаєте відвідати цю дивовижну країну.

Читайте також: Самостійна подорож до Чорногорії. Частина 2: Міста і житло




2 Comments

  1. […] – здається, найлегший спосіб. Проте, як і в першій частині розповіді, де ми говорили про те, як дістати […]

  2. Точно можу сказати, що дешеві подорожі реально. Наприклад, я змогла за 36 євро купити квитки на літак з Кракова в Мілан в обидва боки. Хіба це дорого? Відслідковуйте акції, не обмежуйтесь вильотам тільки з України.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *